пятница, 7 сентября 2012 г.

But I got a drug and I got the bug

Три месяца прошли как одна неделя, под конец оказалось, что певец Beck был бесконечно прав, случилось много замечательных событий, но тут, вроде бы как, мы о музыке пытаемся писать и, то есть, двух мнений быть не может, лучший летний альбом выпустил Фрэнк Оушн. Его слушают теперь все, о Дрейке, кажется, уже забыли, новое р'н'б уже не просто лучше старого, а еще и точно победило, он должен был выступать на разогреве у группы Coldplay, но отменил несколько своих концертов, между тем совершил каминг-аут, а Тайлер только его поддержал; и вообще, ко всему прочему, сочиняет самые красивые и искренные песни в рамках жанра




суббота, 1 сентября 2012 г.

Вот и лето прошло...

Словно и не бывало.
На пригреве тепло,
Только этого  

МАЛО

Якщо ви, друзі, думаєте, що музичні огляди почили в бозі, ви помиляєтеся. Ми прокидаємося після літньої сплячки, і, хто знає, може, видамо й відразу три місяці підряд. Або й чотири.)
А поки - 10 із 10, 665 із 656, хто має розум, нехай обчислить, найкраща пісня року, століття, Шумеру і Аккаду.

Brian Jonestown Massacre - Panic in Babylon 

вторник, 17 июля 2012 г.

And the end is unknown

Группа Тхе ХХ в течении трех лет превратилась из лучшей новой в самую главную новую и уже пребывает в том статусе, когда любая новость, которая хоть как-то касается группы, вызывает ажиотаж; а когда появляется новая песня, то и подавно - Питчфорк, кажется, отметил ее как Best New Music еще до того, как успел ее послушать; если серьезно, то сейчас все, кто хотели уже ее послушали, но событие слишком важное, чтобы о нем не написать. Тем более, если песня совершенно великая

воскресенье, 8 июля 2012 г.

I’ll do it again, I’ll fall right in

Извините, может показаться, что наши месячные музыкальные обзоры становятся все менее регулярными - но мы постараемся это исправить в ближайшее время. Песня посвящается лучшим людям на свете (дальше должен последовать момент самоидентификации, в общем это он и есть)


пятница, 1 июня 2012 г.

Музичний 2012-й. Випуск 4. Квітень (версія Арчі та Бютреза)

butrez: За окошком месяц май, и в этом смысле работает поговорка, что лучше поздно, чем никогда — это действительно долгожданный апрельский выпуск и, честно говоря, уже в конце недели есть смысл ждать майский; как минимум, чтобы еще раз признаться в любви Beach House.

Jack White — Blunderbuss 
butrez: Выпустив пять лет назад последний, как потом оказалось, альбом The White Stripes, Джек Уайт превратился в главного гитариста Америка — за эти пять лет он выпустил второй альбом The Racounters, создал еще одну супергруппу The Dead Weather (и выпустил с ней два альбом в течении года), записал песню для «Кванта милосердия», появился на вестерн-альбоме, о нем сняли фильм, а еще он помог записать альбом своей жене и превратил Third Man Records почти в главный новый независимый лейбл; и наконец-то записал сольный альбом. Большего всего это похоже как раз на первый альбом The Raconteurs — то есть, конечно без «Steady, As She Goes», но тем не менее — это проницательная гитарная музыка, блюз, но не навзрыд, урбанистическое кантри — это очень традиционная пластинка, здесь нету синтезаторов, здесь без сэмплов и записывают, на удивление, в студии; то есть, это как группа The Decemberists, только не скучно; и, сейчас, лучше, чем у Джека Уайта записывать такую музыку ни у кого не получается. 8/10 
archie: Ім'я Джека Уайта останніми роками все більше звучало у зв'язку із найактуальнішими проектами американської гітарщини. Він зовсім не сидів без діла після The White Stripes: співпраця у складі гуртів The Raconteurs та The Dead Weather принесла йому лаври однієї із найкрутіших персон рок-сцени США. Однак після участі в складі трьох послідовно успішних гуртів логічним продовженням розвитку музиканта стала перша сольна платівка. Не можна сказати, що Джек робив її повністю із новими людьми - у запису взяло участь півтора десятки чоловік - і із його попередніх проектів, і навіть його недавня дружина, процес розлучення з котрою розпочався якраз по ходу роботи над дебютним альбомом Уайта. І цей факт ще більше доповнив образ стійкого митця - яка погода не була б за вікном, Джек лишається вірним собі. Агресивні, потужні гітари, суміш гаражного року, блюзу та кантрі, шалений ритм і яскраво виражена манера артиста. Запис гідний, жаль, потенційно хітових композицій, на кшталт 16 крекерів, на ньому небагато. 7,5/10 
Mystery Jets — Radlands 
butrez: Уже четвертый альбом весомой британской группы; очевидный оммаж британской музыке 70х – то есть, конечно, не Дэвиду Боуи, а скорее Soap Opera группы The Kinks — неспешные, запоминающиеся, беззаботные песни — лучшие примеры здесь звучат, как отождествление британского инди-рока нулевых — великого в своей безмятежности. 7/10 
Spiritualized — Sweet Heart Sweet Light 
butrez: Один из самых главных людей шугейза в истории, Джейсон Пирс, выпустил в рамках в своей группы Spiritualized — и казалось, что удивить этим никого нельзя; самая известная работа группы датируется еще прошлым веком, а слово Spiritualizedв новостях можно встретить скорее, как новость об очередном овердозе Джейсона — сейчас, вроде бы, с этим покончено. И тоже, в общем, оммаж — психоделия вне времени, Лу Рид уже после The Velvet Underground, только гораздо умнее (что, на самом деле, и отличает Джейсона Пирса) — то есть, это одновременно и вопрос, и ответ от автора на тему «пацаны, нахуй так жить?»; и кажется, что Пирс уже понял что надо как-то по-другому — здесь есть госпел, есть долгие классические проигрыши и характерные интонации, есть глубокомысленные тексты — и просто замечательная музыка. 7/10 
Keane — Strangeland 
butrez: Некогда замечательная британская группа Keane, выпустила свой четвертый альбом — и пасть ниже, вроде, уже невозможно; не совсем понятно, когда группа совершила поворот не туда — EP двухгодичной давности нельзя назвать выдающимся, но этот альбом уделывает даже его. Постыдный американизированный поп, безнадежные и даже беспомощные мелодии, это самый длинный и самый плохой альбом группы, они настолько упростили свое звучание — что совсем ничего не осталось; большую часть альбома Том Чаплин практически беззвучно поет под аккомпанемент таких же неодушевленных инструментов — увольте. 4/10 
archie: Кін зійшов на манівці пару років назад, після гарненької прилизаної поп-рок-музики почавши записувати невиразні дуети з реперами. На жаль, нова робота - лише невеликий крок на шляху до повернення до витоків, як це анонсували самі учасники гурту. Все це звучить уже більш "кінівсько", однак досить нудно. 6/10 
The Cribs — In The Belly Of The Brazen Bull 
butrez: Расставшись с Джонни Маром, казалось бы, и без того не выдающаяся группа The Cribs рискует превратиться в совсем посредственную — получилось наоборот; это совершенно точно лучший альбом группы — гитарная музыка на всю громкость, альбом записанный в одной тоне, без перерывов и заминок — но ни в коем случае не пошлый и унылый, наоборот — очень, простите, тщательный и замечательный. 7/10 
The Temper Trap — The Temper Trap 
butrez: Второй альбом молодой австралийский группы. Стадионный рок во всей своей карикатурности здесь конкурирует с деликатным инди-попом — мощные протяжные номера меняются лаконичными треками вполголоса, это очень контрастный альбом — он хорошо записан, здесь без группы Muse, у него интересный ритм — и в этом смысле он немного напоминает прошлогодний альбом Wild Beasts; правда, всё-таки гораздо упрощеннее. 6/10  
archie: Дагі Мандагі і його гурт прокинулися знаменитими десь паралельно з виходом фільму 500 днів літа: Світ Дізпозішн, літня й легка, стала гімном свого літа, беззаперечним хітом і повним відкриттям. Чи чекає таке ж визнання хоча б одну пісню із нового альбому? Навряд чи. Це непоганий запис, тут є що послухати, однак він не стане ні проривом, ні гідним продовженням попередника. 6/10 
oOoOO — Our Loving is Hurting Us 
butrez: Новый и, всего лишь, второй EP пионера витч-хауса; тревожный, загадочный и проветренный дрим-поп — это по-прежнему очень жанровая и эстетская музыка, теперь правда и вовсе не зловещая — и это, оглядываясь на великий прошлогодний альбом Balam Acab, кажется лучшая метаморфоза произошедшая с витч-хаусом в целом – зловещий тон сменился мечтательной прострацией, а некоторые песни звучат очень интересно — дебютный трек на EP и вовсе в какой-то момент напоминает евро-поп начала нулевых, только в отличии от всем вам известной группы, автор совсем не стремится сбежать и делает все гораздо спокойнее. 8/10 
Turning Torso — Serendipia 
butrez: Дебютный альбом человека из мексиканского города Керетаро; футуристический поп во всей своей красе — воздушный и абсолютно гипнотический бит, невероятно пронзительные мелодии, это лучшая новая электронная музыка на свете — чтобы вкратце, это как King Krule только без слов и с акцентом на дрим-поп. 9/10 
Rufus Wainwright - Out Of The Game
archie: Руфус Уейнрайт випустив, можливо, найважчу платівку в своєму житті. Він втратив матір, котра багато означала для становленні особистості маленького Руфуса й привила йому любов до прекрасного. Марту Уейнрайт, як і його батька, Лондона, можна почути на бек-вокалах альбому Поза грою. Руфус знову повернувся до співпраці із Ленноном-молодшим, та й загалом зібрав потужний колектив. Щодо мистецької вартості запису, варто знову відзначити експерименти майстра барокко-попу. Якщо попередні альбоми були реверансами у бік опери, то цього разу вийшло щось середнє між клавішними хітами Елтона Джона та ранніми піснями самого Уейнрайта. Ностальгійне повернення до традицій "інтелегентної естради" вдалося, і альбом, безсумнівно, порадує прихильників музиканта. 7/10 
Santigold - Master of My Make-Believe
archie: Санті повернулася після 4-річного мовчання. Їй було що переоцінити й було про що подумати - за час від випуску свого дебютного альбому вона не тільки змінила літеру в творчому псевдонімі (було Сантоголд), а й встигла попрацювати із низкою відомих людей музики, серед яких можна виділити Канью Уеста або ж Лікке Лі. Новий альбом не настільки агресивний і поривистий, як дебютний, однак Санті лишилася вірною своїй творчій манері. Нью-вейвівська електроніка знову вдало поєднана із африканськими стилями, вокал Санті знову задиристо-визивний. 8/10 
Marina and the Diamonds - Electra Heart
archie: Марина записала приблизно такий альбом, який мала записати, наприклад, Мадонна. Досить міцна поп-музика із миттєво запечатуваними у пам'ять приспівами, міцний посил і образ Примадонни, та й загалом - чітка й очевидна образ-концепція. 8/10 
The Dandy Warhols - This Machine
archie: Час іде, і вічні пацани Денді Уорхоллс потихеньку устаканилися у званні справжніх ветеранів американського інді-року. Нині від колишніх експериментів із психоделією лишилося небагато, на виході маємо чіпку гітарну платівку, котра часом звучить досить цікаво і свіжо, однак у підсумку не виходить за межі традиційної для гурту мелодіки. 7/10 Chimes of Freedom The Songs of Bob Dylan
archie: Записаний для місії міжнародної правозахисної організації альбом каверів Боба Ділана порадував, більшою мірою, іменами - Марк Нопфлер і Том Морелло, Джонні Кеш і Піт Тауншенд, Патті Сміт і Елвіс Костелло, Ленні Кравіц і Адель, Орен Лаві і Квінз оф зе Стоунхендж, Кнаан і Шінейд ОКоннор, Марун 5 і навіть всюдисуща Майлі Сайрус... Насправді ж дійсно високовартісних каверів виявилося обмаль. Сподобалися хіба що Морелло і Бенд оф Скуллс. 6/10 
Electric Guest - Mondo 
archie: Буває так, що із перших звуків відчувається почерк. Ось і в дебютнику Електричних Гостей цілком і повністю вгадується Дейнджер Маус. Навіть якщо ви не чули, що він працював над Мондо, ви все одно співставите їх звучання із Броукен Беллс і пізнім Гнарлзом Барклі. І, до речі, порівняння зовсім не нівелює дебютантів - досить приємна вуху музика, такий собі не переобтяжений нічим зайвим електро-інді-поп. Звісно, Америки не відкриває, але американських молодих музикантів - цілком. 7,5/10 
The Flaming Lips - The Flaming Lips and Heady Fwends 
archie: А от найкращим (і, можливо, єдиним) релізом, вартим посиленої уваги, став збірничок Флеймінг Ліпс, записаний із купою камерадів починаючи від НІка Кейва й закінчуючи Крісом Мартіном. Звучить усе це в достатній мірі безшабашно й шизофренічно, а і навіть при такій кількості зірок різних величин химерно-карикатурна постать Уейна Койна височіє, неначе Емпайр Стейт Білдінг. Круто. 9/10  
Згадати: 
--- Січень 2012 
--- Лютий 2012 
--- Березень 2012 
--- Квітень 2011 

Багато цікавого уже вийшло у травні. І Нора Джонс, і Регіна Спектор, і всякі там гарбажі. Так що стей тьюнед, ми встигли запостити квітень у травні, значить - і червень встигнемо. Піс, посони!

вторник, 22 мая 2012 г.

Триумф красоты


Как мы и предполагали, новый альбом группы Beach House победил всех и вполне себе может стать самой важной пластинкой года; с группой Beach House меня связывает очень много вещей, и  когда-то именно альбом Devoiton стал моей музыкальной point of no return - и хотя кажется, что было это совсем недавно, но как пел один хороший музыкант "я посмотрел на часы, было 10:07; тебе уже 18, мне всего 37".


пятница, 18 мая 2012 г.

Oh, these drugs, they play on me these terrible ways

Не думаете, что мы совсем уже забыли об этом блоге - просто как-то со временем не складывалось. Не хотелось бы девальвировать слово "рубрика", ведь пятничный вечер довольно редкий случай, когда я дома - но, впрочем, и в любой другой день можно лучшую музыку на свете распостранять.


среда, 11 апреля 2012 г.

Дель Наджа змусив заспівати Скарлетт Йоганссон

Роберт Дель Наджа aka 3D не сидить без діла - поки Massive Attack відпочиває від п'ятого студійника, невтомний неаполітано замутив дует із головною фотографувальницею Голлівуду, створивши зі Скарлетт пісню-саундтрек Summertime до фільму "Дні подяки".

Пані Йоганссон уже проявляла голосок і навіть записала сольник, тому нічого несподіваного чи особливо нового світу не явила. Пісня ж тягуча, густа - послухаємо, поки чекатимемо як самого фільму, так і нового альбому Масованої атаки.

Послухати пісню можна тут.

среда, 28 марта 2012 г.

среда, 21 марта 2012 г.

В потоке солнечного света

Как минимум новость года - новый альбом замечательной группы Beach House выйдет 15 мая на Sub Pop. Новый трэк уже две недели как доступен - но грех не запостить.


вторник, 20 марта 2012 г.

Аудіорадник: Нове життя Western Thunder

Напевно, усі, хто слухав музику в 90-х, пам'ятають ці касетки із затертими написами "білим по прозорому" - існувала колись така українська контора, котра випускала, окрім мішшуфутінскіх та алєгавгазманавих, ще й цілком кошерних виконавців зі світового мейнстріму.

Захоплювався продукцією Western Thunder і
Женя Філатов aka The Maneken - саме йому належить ідея відродити таку близьку кожному меломану родом з 90-х назву.

На власній сторінці у Лицекнизі Філатов виклав компіляцію найактуальнішої для нього нині музики, деякі пісні спеціально для збірки дообробив і зреміксував.

Послухати й завантажити це добро можна тут. А повний треклист компіляції виглядає наступним чином:
1. AcosCoolKas feat. Nata - Don't Fly Away (The Maneken Remix)
2. Ulrich Schnauss - Passig By
3. Chemical Brothers - Hanna's Theme (The Maneken Edit)
4. Suuns - Up Past The Nursery
5. Metronomy - Corinne (Bernoit Serge Cover)
6. Miike Snow - Cult Logic
7. Radiohead - Separator
8. Caribou - Desiree
The Maneken - Western Thunder (compilation)

понедельник, 19 марта 2012 г.