пятница, 1 июня 2012 г.

Музичний 2012-й. Випуск 4. Квітень (версія Арчі та Бютреза)

butrez: За окошком месяц май, и в этом смысле работает поговорка, что лучше поздно, чем никогда — это действительно долгожданный апрельский выпуск и, честно говоря, уже в конце недели есть смысл ждать майский; как минимум, чтобы еще раз признаться в любви Beach House.

Jack White — Blunderbuss 
butrez: Выпустив пять лет назад последний, как потом оказалось, альбом The White Stripes, Джек Уайт превратился в главного гитариста Америка — за эти пять лет он выпустил второй альбом The Racounters, создал еще одну супергруппу The Dead Weather (и выпустил с ней два альбом в течении года), записал песню для «Кванта милосердия», появился на вестерн-альбоме, о нем сняли фильм, а еще он помог записать альбом своей жене и превратил Third Man Records почти в главный новый независимый лейбл; и наконец-то записал сольный альбом. Большего всего это похоже как раз на первый альбом The Raconteurs — то есть, конечно без «Steady, As She Goes», но тем не менее — это проницательная гитарная музыка, блюз, но не навзрыд, урбанистическое кантри — это очень традиционная пластинка, здесь нету синтезаторов, здесь без сэмплов и записывают, на удивление, в студии; то есть, это как группа The Decemberists, только не скучно; и, сейчас, лучше, чем у Джека Уайта записывать такую музыку ни у кого не получается. 8/10 
archie: Ім'я Джека Уайта останніми роками все більше звучало у зв'язку із найактуальнішими проектами американської гітарщини. Він зовсім не сидів без діла після The White Stripes: співпраця у складі гуртів The Raconteurs та The Dead Weather принесла йому лаври однієї із найкрутіших персон рок-сцени США. Однак після участі в складі трьох послідовно успішних гуртів логічним продовженням розвитку музиканта стала перша сольна платівка. Не можна сказати, що Джек робив її повністю із новими людьми - у запису взяло участь півтора десятки чоловік - і із його попередніх проектів, і навіть його недавня дружина, процес розлучення з котрою розпочався якраз по ходу роботи над дебютним альбомом Уайта. І цей факт ще більше доповнив образ стійкого митця - яка погода не була б за вікном, Джек лишається вірним собі. Агресивні, потужні гітари, суміш гаражного року, блюзу та кантрі, шалений ритм і яскраво виражена манера артиста. Запис гідний, жаль, потенційно хітових композицій, на кшталт 16 крекерів, на ньому небагато. 7,5/10 
Mystery Jets — Radlands 
butrez: Уже четвертый альбом весомой британской группы; очевидный оммаж британской музыке 70х – то есть, конечно, не Дэвиду Боуи, а скорее Soap Opera группы The Kinks — неспешные, запоминающиеся, беззаботные песни — лучшие примеры здесь звучат, как отождествление британского инди-рока нулевых — великого в своей безмятежности. 7/10 
Spiritualized — Sweet Heart Sweet Light 
butrez: Один из самых главных людей шугейза в истории, Джейсон Пирс, выпустил в рамках в своей группы Spiritualized — и казалось, что удивить этим никого нельзя; самая известная работа группы датируется еще прошлым веком, а слово Spiritualizedв новостях можно встретить скорее, как новость об очередном овердозе Джейсона — сейчас, вроде бы, с этим покончено. И тоже, в общем, оммаж — психоделия вне времени, Лу Рид уже после The Velvet Underground, только гораздо умнее (что, на самом деле, и отличает Джейсона Пирса) — то есть, это одновременно и вопрос, и ответ от автора на тему «пацаны, нахуй так жить?»; и кажется, что Пирс уже понял что надо как-то по-другому — здесь есть госпел, есть долгие классические проигрыши и характерные интонации, есть глубокомысленные тексты — и просто замечательная музыка. 7/10 
Keane — Strangeland 
butrez: Некогда замечательная британская группа Keane, выпустила свой четвертый альбом — и пасть ниже, вроде, уже невозможно; не совсем понятно, когда группа совершила поворот не туда — EP двухгодичной давности нельзя назвать выдающимся, но этот альбом уделывает даже его. Постыдный американизированный поп, безнадежные и даже беспомощные мелодии, это самый длинный и самый плохой альбом группы, они настолько упростили свое звучание — что совсем ничего не осталось; большую часть альбома Том Чаплин практически беззвучно поет под аккомпанемент таких же неодушевленных инструментов — увольте. 4/10 
archie: Кін зійшов на манівці пару років назад, після гарненької прилизаної поп-рок-музики почавши записувати невиразні дуети з реперами. На жаль, нова робота - лише невеликий крок на шляху до повернення до витоків, як це анонсували самі учасники гурту. Все це звучить уже більш "кінівсько", однак досить нудно. 6/10 
The Cribs — In The Belly Of The Brazen Bull 
butrez: Расставшись с Джонни Маром, казалось бы, и без того не выдающаяся группа The Cribs рискует превратиться в совсем посредственную — получилось наоборот; это совершенно точно лучший альбом группы — гитарная музыка на всю громкость, альбом записанный в одной тоне, без перерывов и заминок — но ни в коем случае не пошлый и унылый, наоборот — очень, простите, тщательный и замечательный. 7/10 
The Temper Trap — The Temper Trap 
butrez: Второй альбом молодой австралийский группы. Стадионный рок во всей своей карикатурности здесь конкурирует с деликатным инди-попом — мощные протяжные номера меняются лаконичными треками вполголоса, это очень контрастный альбом — он хорошо записан, здесь без группы Muse, у него интересный ритм — и в этом смысле он немного напоминает прошлогодний альбом Wild Beasts; правда, всё-таки гораздо упрощеннее. 6/10  
archie: Дагі Мандагі і його гурт прокинулися знаменитими десь паралельно з виходом фільму 500 днів літа: Світ Дізпозішн, літня й легка, стала гімном свого літа, беззаперечним хітом і повним відкриттям. Чи чекає таке ж визнання хоча б одну пісню із нового альбому? Навряд чи. Це непоганий запис, тут є що послухати, однак він не стане ні проривом, ні гідним продовженням попередника. 6/10 
oOoOO — Our Loving is Hurting Us 
butrez: Новый и, всего лишь, второй EP пионера витч-хауса; тревожный, загадочный и проветренный дрим-поп — это по-прежнему очень жанровая и эстетская музыка, теперь правда и вовсе не зловещая — и это, оглядываясь на великий прошлогодний альбом Balam Acab, кажется лучшая метаморфоза произошедшая с витч-хаусом в целом – зловещий тон сменился мечтательной прострацией, а некоторые песни звучат очень интересно — дебютный трек на EP и вовсе в какой-то момент напоминает евро-поп начала нулевых, только в отличии от всем вам известной группы, автор совсем не стремится сбежать и делает все гораздо спокойнее. 8/10 
Turning Torso — Serendipia 
butrez: Дебютный альбом человека из мексиканского города Керетаро; футуристический поп во всей своей красе — воздушный и абсолютно гипнотический бит, невероятно пронзительные мелодии, это лучшая новая электронная музыка на свете — чтобы вкратце, это как King Krule только без слов и с акцентом на дрим-поп. 9/10 
Rufus Wainwright - Out Of The Game
archie: Руфус Уейнрайт випустив, можливо, найважчу платівку в своєму житті. Він втратив матір, котра багато означала для становленні особистості маленького Руфуса й привила йому любов до прекрасного. Марту Уейнрайт, як і його батька, Лондона, можна почути на бек-вокалах альбому Поза грою. Руфус знову повернувся до співпраці із Ленноном-молодшим, та й загалом зібрав потужний колектив. Щодо мистецької вартості запису, варто знову відзначити експерименти майстра барокко-попу. Якщо попередні альбоми були реверансами у бік опери, то цього разу вийшло щось середнє між клавішними хітами Елтона Джона та ранніми піснями самого Уейнрайта. Ностальгійне повернення до традицій "інтелегентної естради" вдалося, і альбом, безсумнівно, порадує прихильників музиканта. 7/10 
Santigold - Master of My Make-Believe
archie: Санті повернулася після 4-річного мовчання. Їй було що переоцінити й було про що подумати - за час від випуску свого дебютного альбому вона не тільки змінила літеру в творчому псевдонімі (було Сантоголд), а й встигла попрацювати із низкою відомих людей музики, серед яких можна виділити Канью Уеста або ж Лікке Лі. Новий альбом не настільки агресивний і поривистий, як дебютний, однак Санті лишилася вірною своїй творчій манері. Нью-вейвівська електроніка знову вдало поєднана із африканськими стилями, вокал Санті знову задиристо-визивний. 8/10 
Marina and the Diamonds - Electra Heart
archie: Марина записала приблизно такий альбом, який мала записати, наприклад, Мадонна. Досить міцна поп-музика із миттєво запечатуваними у пам'ять приспівами, міцний посил і образ Примадонни, та й загалом - чітка й очевидна образ-концепція. 8/10 
The Dandy Warhols - This Machine
archie: Час іде, і вічні пацани Денді Уорхоллс потихеньку устаканилися у званні справжніх ветеранів американського інді-року. Нині від колишніх експериментів із психоделією лишилося небагато, на виході маємо чіпку гітарну платівку, котра часом звучить досить цікаво і свіжо, однак у підсумку не виходить за межі традиційної для гурту мелодіки. 7/10 Chimes of Freedom The Songs of Bob Dylan
archie: Записаний для місії міжнародної правозахисної організації альбом каверів Боба Ділана порадував, більшою мірою, іменами - Марк Нопфлер і Том Морелло, Джонні Кеш і Піт Тауншенд, Патті Сміт і Елвіс Костелло, Ленні Кравіц і Адель, Орен Лаві і Квінз оф зе Стоунхендж, Кнаан і Шінейд ОКоннор, Марун 5 і навіть всюдисуща Майлі Сайрус... Насправді ж дійсно високовартісних каверів виявилося обмаль. Сподобалися хіба що Морелло і Бенд оф Скуллс. 6/10 
Electric Guest - Mondo 
archie: Буває так, що із перших звуків відчувається почерк. Ось і в дебютнику Електричних Гостей цілком і повністю вгадується Дейнджер Маус. Навіть якщо ви не чули, що він працював над Мондо, ви все одно співставите їх звучання із Броукен Беллс і пізнім Гнарлзом Барклі. І, до речі, порівняння зовсім не нівелює дебютантів - досить приємна вуху музика, такий собі не переобтяжений нічим зайвим електро-інді-поп. Звісно, Америки не відкриває, але американських молодих музикантів - цілком. 7,5/10 
The Flaming Lips - The Flaming Lips and Heady Fwends 
archie: А от найкращим (і, можливо, єдиним) релізом, вартим посиленої уваги, став збірничок Флеймінг Ліпс, записаний із купою камерадів починаючи від НІка Кейва й закінчуючи Крісом Мартіном. Звучить усе це в достатній мірі безшабашно й шизофренічно, а і навіть при такій кількості зірок різних величин химерно-карикатурна постать Уейна Койна височіє, неначе Емпайр Стейт Білдінг. Круто. 9/10  
Згадати: 
--- Січень 2012 
--- Лютий 2012 
--- Березень 2012 
--- Квітень 2011 

Багато цікавого уже вийшло у травні. І Нора Джонс, і Регіна Спектор, і всякі там гарбажі. Так що стей тьюнед, ми встигли запостити квітень у травні, значить - і червень встигнемо. Піс, посони!

Комментариев нет:

Отправить комментарий